Ключ. слова: вірусні гепатити, індуктори синтезу інтерферону, аміксин, ізопринозин, циклоферон
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11

Рубрики:

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: хронічний гепатит С, кріоглобулінемія, цитокіни
Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.16-451

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Під час дослідження проведено аналіз щодо ефективності застосування різних терапевтичних схем лікування цитомегаловірусної інфекції у 32-х жінок із невиношуванням вагітності. Доведено терапевтичну ефективність кагоцелу в комплексному лікуванні даного контингенту.

Проведено порівняльне вивчення ефективності різних терапевтичних схем лікування цитомегаловірусної інфекції у жінок із невиношуванням вагітності. Доведено терапевтичну ефективність імунофана у комплексному лікуванні таких пацієнток.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.21-2

Рубрики:

Вірусні інфекції (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано результати застосування фітопрепарату Тонзилгон Н (Iмупрет) у комплексному лікуванні підлітків, хворих на хронічний тонзиліт. Доведено високу ефективність та безпечність препарату, що дозволяє рекомендувати його як засіб базисної терапії у хворих на хронічний тонзиліт з частими загостреннями.

  Скачати повний текст

Наведено відомості про класифікацію, клініку, діагностику і лікування основних нозологічних форм (НФ) у клініці внутрішніх хвороб, акушерства та гінекології, інфекційних хвороб, зокрема дитячих, дерматовенерології. Розкрито основи пульмонології, кардіології, ревматології, гастроентерології, нефрології, гематології, ендокринології, імуноалергології, педіатрії. Описано елементи пропедевтики, окремі НФ, основні клінічні прояви захворювань та методи їх діагностики, особливості лікування з урахуванням новітніх досягнень клінічної фармакології.

Даны сведения о классификации, клинике, диагностике и лечении основных нозологических форм (НФ) в клинике внутренних болезней, акушерства и гинекологии, инфекционных болезней, в частности детских, дерматовенерологии. Раскрыты основы пульмонологии, кардиологии, ревматологии, гастроэнтерологии, нефрологии, гематологии, эндокринологии, иммуноалергологии, педиатрии. Описаны элементы пропедевтики, отдельные НФ, основные клинические проявления заболеваний и методы их диагностики, особенности лечения с учётом новейших достижений клинической фармакологии.

Вивчено основні популяції клітин із противірусною активністю в жінок із повторним невиношуванням вагітності на тлі реактивації цитомегаловірусу. Доведено терапевтичний вплив препарату Лавомакс в комплексному лікуванні таких пацієнток.

Наведено дані щодо апробації модифікованих шкал BASDAI та BASFI з метою визначення впливу фактора м'язового спазму на їх результати. Запропоновано методику кількісного визначення цього фактора з використанням шкали BASFI. Зазначено, що застосування модифікованої методики створить можливість для об'єктивної оцінки функціональних порушень у пацієнтів з анкілозивним спондилітом, зумовлених переважно структурним ураженням скелета.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.37-52

Рубрики:

Уртикарія (кропив'янка)

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано метод підбору індукторів ендогенного інтерферону, який дає змогу вибрати оптимальний індуктор інтерфероноутворення для кожного пацієнта, дозволяє обгрунтовано підібрати схему призначення препарату, що забезпечує кращі результати лікування. Використання індивідуального підбору індуктора і схеми його застосування сприяє посиленню противірусного ефекту навіть у хворих на хронічний гепатит С із супутньою кріопатією.

Предложен метод подбора индукторов эндогенного интерферона, дающий возможность выбрать оптимальный индуктор интерферонообразования для каждого пациента, позволяющий обоснованно подобрать схему назначения препарата, обеспечивающую лучшие результаты лечения. Использование индивидуального подбора индуктора и схемы его применения способствует усилению противовирусного эффекта даже у больных хроническим гепатитом С с сопутствующей криопатией.

Досліджено вплив дипіридамолу і урсодезоксихолевої кислоти на клінічні та лабораторні прояви кріоглобулінемії, залежно від її типу. Виявлено, що ефект антиагреганта на глибину кріопатії та функцію печінки залежить від типу кріоглобулінів. За II типу кріопатії урсодезоксихолева кислота ефективніше сприяє нормалізації печінкових проб. У хворих з III типом кріоглобулінів дипіридамол має суттєвіший вплив на відновлення біохімічних показників функції печінки.

Исследовано влияние дипиридамола и урсодезоксихолевой кислоты на клинические и лабораторные проявления криоглобулинемии в зависимости от ее типа. Выявлено, что эффект антиагреганта на глубину криопатии и функцию печени зависит от типа криоглобулинов. При II типе криопатии урсодезоксихолевая кислота эффективнее способствует нормализации печеночных проб. У больных с III типом криоглобулинов дипиридамол имеет более существенное влияние на обновление биохимических показателей функции печени.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-52 + Р418.11-52

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Хвороби кісток

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу результатів терапії інтерфероном 24 пацієнтів із хронічним гепатитом C і супутньою кріоглобулінемією 3-го типу виявлено особливості впливу різних варіантів етіотропного лікування. Встановлено слабку лікувальну ефективність препаратів рекомбінантного інтерферону та більш виражений терапевтичний вплив індукторів ендогенного інтерферону в таких хворих.

Обстежено 34 хворих на ідіопатичну змішану кріоглобулінемію (ІЗК) шляхом аналізу кріопреципітату за допомогою серологічних і ампліфікаційних методів. У 67,6 % хворих на ІЗК виявлено маркери вірусів герпесів і гепатитів, найчастіше - гепатиту С.

Проведено вивчення клініко-біохімічних показників ефективності гепатопротекторів у 32 хворих на хронічний гепатит C без ознак цирозу за супутнього автоімунного компоненту. Виявлено суттєву різницю терапевтичного впливу біофлавоноїдних гепатопротекторів і гепатопротекторів на основі орнітину на показники функції печінки та імунної системи, а також на перебіг.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.16-52 + Р413.510.11-52

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення клінічної ефективності використання противірусного засобу римантадину (ремавіру) у хворих на грип на тлі хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), а також впливу лікування на стан імунної відповіді, частоту розвитку ускладнень. Усього було обстежено 57 хворих на грип типу A на тлі ХОЗЛ, частина з яких одержувала етіотропне лікування. Проведено клінічні, спірометричі, імунологічні, вірусологічні та рентгенологічні дослідження. Підтверджено позитивний вплив ремавіру не тільки на перебіг грипу, а й на імунний статус пацієнтів, ризик розвитку ускладнень і необхідність використання антибіотиків. Застосування етіотропної терапії у хворих на грип з супутньою ХОЗЛ надає виражений лікувальний ефект за умови своєчасного призначення (1 - 2-й день хвороби). У разі початку застосування противірусної терапії з 3 - 4-го дня грипу її ефективність була суттєво нижче. Заключення: доведено високу ефективність і добру переносимість ремавіру у хворих на грип на тлі ХОЗЛ, а також вплив лікування на стан імунної відповіді, частоту розвитку ускладнень.

Мета роботи - вивчення можливостей використання фітопрепарату імупрет у комплексному лікуванні хронічного тонзиліту на тлі цілорічного алергічного риніту. Під спостереженням знаходилися 38 хворих із частотою загострення хронічного процесу 6 і більше разів на рік. Пацієнти групи порівняння (18 осіб) отримували загальноприйняту терапію. Пацієнти основної групи (20 осіб) отримували додатково імупрет протягом усього періоду загострення та з профілактичною метою протягом наступних трьох місяців. Усім хворим проведено клініко-лабораторне обстеження під час загострення хронічного тонзиліту та через 3 міс після початку лікування. Додаткове призначення препарату імупрет протягом періоду загострення надало можливість суттєво скоротити тривалість і виразність суб'єктивної симптоматики тонзиліту та об'єктивних змін з боку слизових оболонок і регіонарних лімфатичних вузлів. Застосування імупрету протягом трьох місяців сприяло зменшенню частоти загострень і потреби у повторних курсах антибіотикотерапії, супроводжувалося зниженням колонізації слизових патогенною мікрофлорою. Комплексний терапевтичний ефект імупрету, відсутність побічних впливів та алергічних реакцій, надають можливість рекомендувати його як засіб базисної терапії у хворих на хронічний тонзиліт із частими загостреннями, навіть за наявності супутньої алергічної патології.